Джузеппе Гарібальді - національний герой Італії, людина-легенда, одна з головних фігур італійського Рисорджименто, руху за об'єднання Італії. Його ім'я стало символом боротьби за волю і демократію. Його популярність і славу, що прийшла ще при житті, не раз намагалися використовувати у своїх цілях інші політичні діячі. Те ж відбувалося і після смерті прославленого героя. Фашисти, комуністи і ліберали об”являли його передвісником своїх ідей. Його тепло приймали у Франції й Англії, шанували в демократичних колах дореволюційної Росії.
Вийшовши з родини моряків, Гарібальді завжди мав тягу до моря і з 15 років плавав на торгових судах спочатку як юнга, потім як помічник капітана. Уже під час першого далекого плавання на бригантині "Констанца" юнак побував у далекій Росії і зміг відвідати Одесу. Він зборознив Середземне море у всіх напрямках, і немає середиземноморского берега, який би він не побачив у роки своєї бурхливої молодості, що була вирішальною для формування його особистості.
Там, виявившись без засобів, він як корсар, а потім командуючий невеликим військово-морським флотом брав активну участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранде (на півдні Бразилії) і Уругвай. Військові успіхи пірата Хосе Гарібальді (так іменували його латиноамериканці) справили враження на місцеве населення, зокрема портового містечка Лагуна, що той захопив у 1839 р., воюючи на стороні республіканців проти Бразильської імперії.
Знаходячись за океаном, Джузеппе підтримував переписування з Мадзині, запевняючи його у своїй відданості і захоплюючись ім. Завдяки подвигам, зробленим у Латинській Америці,.Гарібальді став відомою особистістю, і повідомлення про нього друкували багато європейських газет, барвисто описуючи його вигляд: довге волосся, бороду і вуси, червону сорочка, шийну хустка і сіре пончо. Згодом його так і зображували художники, так він виглядав і на багатьох фотографіях.
Але Гарібальді вирішив продовжити боротьбу. Після падіння Римської республіки він разом з нечисленними волонтерами і вірної Аніти зробив похід на північ, намагаючись дійти до Венеції, останнього оплоту революції. По шляху, в устя ріки По, у нього на руках умерла вагітна дружина, і він, переслідуваний, не зміг навіть її поховати. З превеликими труднощами Гарібальді пробився до П'ємонту, але був арештований і висланий із країни. Наступні п'ять років свого життя він знаходився у вигнанні, без родини і дітей, що залишилися на піклування його матері в Ніцці. Нетривалий час провів на середиземноморскому острові Маддалена, у Танжері (Марокко) і Гибралтарі, а потім перебрався в 1850 р. у Північну Америку.
Социально-классовая структура населения СССР в 30-е годы
Обращаясь к социально-классовой структуре населения СССР, прежде всего, отметим ряд общих моментов.
Численность населения страны, согласно переписи начала 1937 г., не превышала 162 млн. человек, что в сопоставлении с данными текущего демографического учета (он велся после всесоюзной переписи 1926 г.) выявило нехватку в 6,3 млн. человек ...
Основные формы работы по углубленному изучению гербов
С целью всестороннего изучения гербов можно использовать следующие формы работы:
1. Чтение лекций и проведение уроков, специально посвященных истории гербов. (А в отдельных случаях материал о гербах можно (а иногда и обязательно) применять во время педагогической практики в процессе изучения самой истории, т.е. при проведении «чисто» и ...
Объединение Русских земель вокруг Москвы и становление единого Российского
государства. Противостояние Орде
В 1236 году
северо-восточная Русь подверглась нашествию татаро-монголов. Татарское иго привело к обособлению северо-восточной Руси от Руси юго-западной, которая постепенно попала в зависимость от Польши и Великого княжества Литовского. Власть владимирских князей постепенно усиливалась, приобретая черты деспотии
, и не давая усилиться в ...