Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Объединение Русских земель вокруг Москвы и становление единого Российского
государства. Противостояние Орде
В 1236 году
северо-восточная Русь подверглась нашествию татаро-монголов. Татарское иго привело к обособлению северо-восточной Руси от Руси юго-западной, которая постепенно попала в зависимость от Польши и Великого княжества Литовского. Власть владимирских князей постепенно усиливалась, приобретая черты деспотии
, и не давая усилиться в ...
Послевоенное развитие татарстана
Переход от войны к миру. Воины-татары вернулись домой с чувством выполненного перед союзным государством долга. Гордость победы испытывали и те, кто ждал их возвращения. Вместе оплакивали погибших в этой войне. Радовались за вернувшихся живыми. Радужными были надежды на предстоящие изменения в своей жизни. А пока они были готовы, ограни ...
Гусятников и Орлов.
А Гусятников, купчишка,
В униформе золотой,
Крадётся он исподтишка
В круг блестящий и большой.
Жихарев про этого Н. М. Гусятникова рассказывает, что он был большой англоман и только и говорил, что про графа Фёд. Гр. Орлова, который, по его словам, был человек большого природного ума, сильного характера, прост в обхождении и черезвыч ...